Вівторок, 2017-11-21, 12:41 PM
Вітаю Вас Гість | RSS
Категорії розділу
Перекладач Google
Календар
Пошук
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Друзі сайту

МЕДСЕСТРИНСТВО SHEIKO SITE

Лекції

Головна » Статті » Епідеміологія » Загальна частина

Епідеміологія як наука

Епідеміологія – самостійна галузь медицини, яка вивчає причини виникнення і поширення інфекційних хвороб, а також розробляє способи боротьби з ними, можливості їх запобігання і викорінення.

Сам термін, що запозичений з грецької мови (epi – на, demos – народ, logos – наука), означає вчення про появу і розповсюдження серед населення якихось масових явищ. На початку він стосувався лише інфекційних хвороб, і вже стало традицією саме таке його вживання. Але останнім часом почали говорити також про епідеміологію неінфекційних хвороб (наприклад, цукрового діабету) і навіть шкідливих звичок (куріння, наркоманія). Таке поширене вживання терміну на практиці нерідко призводить до непорозумінь, тому що між інфекційними і неінфекційними хворобами існує принципова відмінність.

Суттєвою особливістю інфекційних хвороб є їх заразність, тобто здатність розповсюджуватись серед людей і тварин. Ця здатність сформувалась еволюційно і забезпечує виживання збудника як біологічного виду.

Основним об’єктом епідеміології служить епідемічний процес, тобто поширення інфекційних хвороб серед людей. Дослідження його здійснюють за допомогою різних методів, частину з яких розробили самі епідеміологи, інші – запозичені із статистики, соціології, географії, гігієни, мікробіології, імунології, клінічної медицини тощо.

На основі вивчення закономірностей виникнення, поширення та згасання спалахів інфекційних хвороб утвердився й епідеміологічний метод дослідження. Він став своєрідним результатом синтезу методів соціальних, біологічних і медичних наук.

У минулому епідеміологія значною мірою була споглядальною наукою (займалась описом епідемій), а практичні заходи носили переважно емпіричний характер. Сьогодні вона має у своєму розпорядженні добре розроблену теорію і науково обґрунтовані, ефективні протиепідемічні заходи. Епідеміологія успішно задовольняє практичні запити охорони здоров’я, спрямовані на боротьбу із заразними хворобами та їх розповсюдженням.

Розрізняють загальну (теоретичну) частину епідеміології, в якій пояснюється епідемічний процес як явище, та спеціальну (практичну), що розробляє ті або інші технічні (наприклад, дезінфекція, масова імунізація) й організаційні (наприклад, система заходів проти занесення інфекцій з однієї місцевості в іншу) заходи боротьби з інфекційними хворобами.

Використання сучасних методів молекулярної біології, генетики, біофізики, кібернетики, екології та ряду інших новітніх наук дозволяє глибше проникнути в суть епідемічного процесу. Стало очевидним, що епідеміологічні особливості будь-якої інфекційної хвороби безпосередньо пов’язані з динамікою суспільних явищ (гігієна населених пунктів, війни, стихійні лиха, ядерні катастрофи та інші екологічні чинники). Вони суттєво змінюють властивості збудників і спричинені ними інфекційні процеси. У світі намітилася чітка тенденція до зниження захворюваності на гострі кишкові інфекції, гельмінтози, малярію. Водночас помітно зросла частота гострих респіраторних вірусних інфекцій, внутрішньолікарняних (нозокоміальних) інфекцій, захворювань, спричинених умовно-патогенними збудниками і резистентними до антибіотиків мікроорганізмами. З’явилися нові вірусні хвороби, особливо небезпечні для людей, – ВІЛ-інфекція, Т-клітинний лейкоз, геморагічні гарячки (марбурзька, ебола, ласса).

Недавно відкрито новий біологічний тип збудника – пріони – змінені власні білки людини і тварин. Вони не містять нуклеїнових кислот і цим принципово відрізняються від усіх відомих мікроорганізмів. Вже доведено етіологічну роль пріонів у розвитку хвороб головного мозку і м’язової системи. Деякі з них передаються людині від великої і малої рогатої худоби. За відкриття пріонів американському патологу Стенлі Прусінеру 1997 р. присуджено Нобелівську премію.

Збудникам інфекційних хвороб притаманна еволюційна мінливість. Відтак, можна прогнозувати подальше зникнення якихось інфекцій, а також появу інших, до цього часу невідомих хвороб. Це диктує потребу дальшого розвитку епідеміології та вдосконалення боротьби з інфекціями, вивчення сучасних особливостей епідемічного процесу задля збереження здоров’я людей. Таким чином, соціальна значимість діяльності лікаря-епідеміолога для суспільства ніколи не вичерпається.




Джерело: http://Андрейчин М.А., Копча В.С."Епідеміологія" Укрмедкнига Тернопіль
Категорія: Загальна частина | Додав: Iris (2011-11-04)
Переглядів: 2886 | Теги: інфекційні хвороби, епідеміологія, медицина, епідемічний процес, збудники | Рейтинг: 2.5/2
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: