Середа, 2019-01-23, 7:15 AM
Вітаю Вас Гість | RSS
Меню сайту
Пошук
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Друзі сайту

МЕДСЕСТРИНСТВО

Інформаційний розділ

Головна » Статті » Інфектологія » Інфекційні хвороби дорослих

ГРИП (частина 4)

Поступовий підхід лікування

Головна мета лікування на рівні окремого пацієнта - це полегшення тяжкості і тривалості симптомів та профілактика ускладнень. Мета на рівні здоров'я населення - запобігти або спинити спалахи грипу для уникнення епідемії або пандемії.

Противірусне лікування, в ідеалі, слід проводити впродовж перших 48 годин з моменту підозри на грип або його лабораторного підтвердження.

Лікування рекомендоване людям з високим ризиком ускладнень грипу, і терапію можна починати протягом перших 48 годин з моменту маніфестації симптомів. Слід розглянути можливість проведення лікування для осіб, яким було діагностовано грип упродовж 48 годин після появи симптомів, якщо їхні симптоми не вщухають.

Всі пацієнти, госпіталізовані через грип, потребують противірусного лікування.

Особам, в яких немає високого ризику ускладнень, може бути призначене противірусне лікування, якщо є висока підозра на грип або він був підтверджений, впродовж 48 годин після появи симптомів, і які бажають скоротити тривалість захворювання.

Ускладнення можуть виникнути у будь-якого пацієнта, однак низка груп ризику мають підвищену схильність. До груп ризику входять:

  • пацієнти з хронічними легеневими (зокрема, астма) або серцевими захворюваннями
  • пацієнти з цукровим діабетом, захворюванням нирок, хворобою печінки, хронічними неврологічними захворюваннями або пригніченою імунною системою
  • пацієнти, як перебувають у будинках престарілих або інвалідів або в установах тривалого лікування
  • діти від 6 місяців до 4 років
  • дорослі старше 65 років
  • вагітні жінки
  • медичні працівники або доглядачі осіб, які належать до груп населення з високим ризиком

Неускладнена інфекція грипу

Неускладнена інфекція грипу - це гостра респіраторна інфекція, викликана вірусами грипу A або B, яка, зазвичай, самообмежувальна серед загального населення. Лікування спрямоване на усунення симптомів, пов'язаних з інфекцією дихальних шляхів. Ці методи лікування, як правило, включають жарознижувальні/ знеболювальні засоби від підвищеної температури і збільшення споживання рідини для усунення зневоднення. Зазвичай, симптоми вщухають приблизно через 1 тиждень; однак, кашель і слабкість можуть тривати довше.

Ускладнена інфекція грипу

Інфекція грипу більш тяжкої форми або з ускладненнями, зазвичай, пов'язана з інфекцією грипу A, аніж грипу B.

До ускладнень інфекції верхніх дихальних шляхів входять запалення середнього вуха і бактеріальний синусит. До ускладнень інфекції нижніх дихальних шляхів входять первинна вірусна пневмонія і вторинна бактеріальна пневмонія.

Лікування цих ускладнень може потребувати застосування більш інтенсивних методів, часто, з госпіталізацією і застосуванням антибіотиків і/або противірусних препаратів.

Найвищий рівень госпіталізацій серед новонароджених, пацієнтів старше 65 років і пацієнтів з хронічними захворюваннями. Більше 90% смертельних випадків, спричинених грипом, виникають серед пацієнтів старше 65 років.

Противірусне лікування ранньої інфекції грипу

Противірусне лікування, як правило, призначають пацієнтам з ускладненою інфекцією і пацієнтам з високим ризиком ускладнень. Інгібітори нейрамінідази (занамівір, озельтамівір) ефективні як проти грипу А, так і грипу В. Інгібітори нейрамінідази мають слабку дію проти симптомів грипу у дорослих, які не мають інших захворювань, і широко застосовувались для лікування грипу A/H1N1 2009 року. Утім, досі широко обговорюється застосування озельтамівіру і чи він дійсно знижує ризик ускладнень у дорослих і дітей, які не мають інших захворювань. Були проведені спостережні дослідження, які дають підстави вважати, що лікування озельтамівіром госпіталізованих пацієнтів з сезонним грипом, може знизити рівень смертності. Результати мета-аналізу продемонстрували, що озельтамівір незначною мірою знижує тривалість клінічних симптомів у дорослих, хворих на грип, однак підвищує кількість випадків нудоти і блювання.

Перамівір - це високоактивний інгібітор нейрамінідази, який застосовують внутрішньовенно; було виявлено, що для пацієнтів з сезонним грипом одноразове вливання аналогічне 5-денному курсу озельтамівіру. Наразі перамівір недоступний в Європі. У США його призначають для лікування гострого неускладненого грипу пацієнтам від 18 років і похилого віку, в яких симптоми тривають довше 2 днів.

Інгібітори M2, амантадин і римантадин, активні лише проти грипу А. Існує думка, що римантадин не слід застосовувати як лікарський засіб першої лінії, оскільки досить висока ймовірність перехресної резистентності до амантадину. Через збільшення резистентних ізолятів, терапевти повинні звертатись за консультацією до місцевих служб щодо противірусних препаратів, спираючись на особливості сезонної резистентності.

Повідомлялось, що оральний озельтамівір і інгаляції занамівіру скорочують тривалість грипу, якщо їх прийом розпочати впродовж 48 годин з моменту появи симптомів, як у дітей до 12 років, так і у дорослих. Найкращих результатів лікування вдається досягти, коли прийом препаратів розпочинають у перші 24-30 годин з моменту появи симптомів.

Озельтамівір і занамівір слід застосовувати в комплексі пацієнтам, в яких симптоми спостерігаються 2 дні з моменту маніфестації, впродовж 5 днів. Як правило, призначають пацієнтам з ускладненою інфекцією і пацієнтам з високим ризиком ускладнень.

Озельтамівір, зазвичай, добре переноситься дорослими, однак може викликати блювання у дітей. Існує мало доказів того, що занамівір, у порівнянні з озельтамівіром, полегшує респіраторні ускладнення у дорослих.

Попередження про безпечність лікарського засобу стосовно озельтамівіру було видано у листопаді 2006 року, після повідомлень про випадки самоушкодження і делірію, викликані його застосуванням. У попередженні зазначено, що для осіб, хворих на грип, особливо дітей, може бути підвищений ризик самоушкодження і сплутаності свідомості невдовзі після прийому озельтамівіру, і слід ретельно слідкувати за проявами незвичної поведінки.

Вагітним жінкам, хворим на неускладнений грип, в яких немає ознак системного захворювання, можна рекомендувати або занамівір, або озельтамівір. З огляду на незначну системну дію, занамівір рекомендують як препарат першої лінії, хоча будь-який з двох препаратів може застосовуватись. Для жінок, які годують грудьми, перевагу слід надавати озельтамівіру, над занамівіром. Дітям до 1 року з симптомами сезонного грипу слід призначати лікуванням озельтамівіром.

Постконтактна противірусна хіміопрофілактика

Слід розглянути можливість проведення:

  • Особам з високим ризиком ускладнень, якщо захворювання виникає невдовзі після щеплення проти грипу, до появи належної імунної реакції.
  • Особам, яким щеплення протипоказано. Сюди може входити анафілактичний шок при вживанні яєць або алергії на компоненти вакцини, захворювання з підвищенням температури, або синдром Гієна-Барре в анамнезі впродовж 6 тижнів після проведення попереднього щеплення від грипу.
  • Особам, які не робили щеплення, однак, в яких спостерігаються гострі респіраторні симптоми під час зафіксованого спалаху грипу.
  • Нещепленим особам, які перебувають у тісному контакті з особами з високим ризиком появи ускладнень грипу під час спалаху захворювання.
  • Всім мешканцям закладів тривалого лікування або будинків престарілих чи інвалідів, зокрема щепленим, якщо спалах грипу виник у населеному пункті, де вони проживають.
  • Особам з найвищим ризиком ускладнень, зокрема ризиком смертельного випадку. Сюди можуть входити особи з ослабленим імунітетом.
  • Особам, яким не провели щеплення через брак вакцини, якщо в них високий ризик розвитку ускладнень грипу.

Як озельтамівір, так і занамівір продемонстрували свою ефективність для профілактики інфекції у разі їх застосування невдовзі після контакту з інфікованою особою. Одне дослідження виявило, що при застосуванні орального озельтамівіру або інгаляцій занамівіру членам родини інфікованих осіб, впродовж 48 годин після появи у носія захворювання симптомів, спостерігалось суттєве зменшення кількості подальших симптоматичних випадків грипу серед членів родини інфікованих осіб.

Лікування антибіотиками

Вторинна бактеріальна пневмонія є серйозним ускладненням сезонного грипу і причиною близько 25% смертельних випадків, пов'язаних із сезонним грипом. Найпоширеніші бактерії, які викликають пневмонію і є супутніми інфекціями грипу, - це стрептокок пневмонії, стафілокок золотистий і гемофільна паличка який утворює спори та міститься у ґрунті. Лікування антибіотиками повинно бути спрямоване проти цих організмів.

 



Джерело: http://BMJ Best Practice
Категорія: Інфекційні хвороби дорослих | Додав: Iris (2018-12-28)
Переглядів: 11 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: