Понеділок, 2018-09-24, 9:22 AM
Вітаю Вас Гість | RSS
Меню сайту
Пошук
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Друзі сайту

МЕДСЕСТРИНСТВО

Інформаційний розділ

Головна » Статті » Інфектологія » Інфекційні хвороби дорослих

Лептоспіроз (частина 1)

Визначення

Лептоспіроз є зоонозним захворюванням, поширеним у всьому світі, що являє собою значну проблему для громадського здоров'я. Лептоспіроз було виявлено як у сільській місцевості, так і в містах по всьому світу; однак тропічні райони характеризуються найвищим ризиком розвитку інфекції. Інфекція викликається рухливими спірохетами роду Leptospira і циркулює в природі за рахунок хронічної ниркової інфекції тварин-носіїв. Лептоспіроз проявляється широким спектром клінічних ознак, від субклінічного перебігу захворювання до розвитку ниркової та печінкової недостатності, а також легеневих кровотеч.

Епідеміологія

Лептоспіроз вважається найбільш поширеною зоонозною інфекцією у всьому світі. Хвороба була виявлена в тропічних, субтропічних та помірних регіонах. Максимальні показники захворюваності на лептоспіроз спостерігаються під час дощового сезону в тропічних районах і наприкінці літа в помірних широтах. Очікувані щорічні показники захворюваності складають від 0,02 на 100000 до 1,00 на 100000 осіб у помірних регіонах та від 10 на 100000 до 100 на 100000 осіб у тропічних регіонах. Показники захворюваності вищі під час спалахів і становлять 100 випадків на 100000 чоловік.  Патогенні та непатогенні штами хронічно заражають сечу тварин-носіїв. Головним чинником ризику для зараження інфекцією є прямий або непрямий контакт з сечею інфікованих тварин. Контакт може виникати на фоні професійної діяльності або виникнути випадково внаслідок контакту з водою. Пряма передача збудника від тварини до людини є поширеною серед таких професій як ветеринари, м'ясники, фермери, що працюють із великою рогатою худобою та свиньми, та серед працівників служби боротьби з гризунами. Мандрівники та спортсмени, які беруть участь у водних видах спорту, входять до тих груп населення, які характеризуються підвищеним ризиком розвитку захворювання. Плавання в прісноводній воді, рафтинг, каякінг, гребля на каное, риболовля, мисливство та велосипедні прогулянки  є видами фізичної активності, які пов'язані з розвитком інфекції лептоспірозу. Спалахи пов'язані з фактами нещодавніх повеней та участю у водних видах спорту. Крім того, протягом останніх 10 років виявляється все більша кількість випадків лептоспірозу в рамках великих спалахів, пов'язаних із водними видами спорту в прісній воді, особливо після сильних опадів та повеней. Військовослужбовці являють собою ще одну групу населення, яка піддається високому ризику інфікування в ендемічних районах. Непоширені випадки інфікування можуть траплятися під час аварій в лабораторіях, у разі переливанні крові та трансплантації. Передача від людини до людини виникає дуже рідко. Визначено, що в деяких країнах інфікування може виникати під час прогулянки босоніж під час виконання звичних щоденних дій.

Чоловіки зазвичай уражаються частіше, ніж жінки. Деякі літературні дані свідчать про те, що у чоловіків розвиваються більш важкі форми захворювання, ніж у жінок. Переважання частоти розвитку захворювання у певній конкретній віковій групі не відзначалось.

Зростання поширеності лептоспірозу відбувається внаслідок збільшення кількості подорожей та зміни клімату, викликаної глобальним потеплінням.

Етіологія

Збудником лептоспірозу, виходячи з назви, є спірохети роду Leptospira . Для роду використовуються дві основні системи класифікацій. Традиційна система базується на фенотипічних характеристиках, класифікуючи рід на 2 основних види: Leptospira interrogans і L. biflexa . Специфічність різних сероварів всередині видів серогруп обумовлена ліпополісахаридними (LPS) O-антигенами. L. interrogans штами вважаються патогенними з більш ніж 200 сероварами, тоді як 60 сероварів L. biflexa штамів, що були виявлені, вважаються сапрофітними. Друга система класифікації ґрунтується на ДНК-ДНК гібридизації, і вона визначає 20 різних видів роду Leptospira .  Характерні для людей патогенні види включають L. canicola , L. hardjo ,  L. hebdomadis , За даними ВООЗ, найбільш поширеними серогрупами є Icterohaemorrhagiae, L. autumnalis і L. weilii .Pomona, Sejroe, Australis, Autumnalis і Grippotyphosa.

Патофізіологія

Інфекція виникає через безпосередній або непрямий контакт з сечею інфікованих тварин. Інші чинники, що викликають інфікування, охоплюють контакт з кров'ю, рідинами або тканинами організму, що виділяються під час пологів інфікованих тварин. Лептоспіра циркулює в природі шляхом персистування хронічної ниркової інфекції у тварин-господарів. Гризуни та дрібні ссавці є найпоширенішими тваринами-хазяїнами, але інфекція також може розвиватися після контакту з худобою, свиньми та іншими домашніми чи дикими тваринами. Після того, як тварини інфікуються, вони виділяють лептоспіри з калом та сечею протягом усього періоду їх життя. Лептоспіри проникають через пошкоджену шкіру, слизові оболонки, через вдихання крапель і шляхом контакту неушкодженої шкіри та кон'юнктиви із водою. Інкубаційний період зазвичай становить від 7 до 14 днів, але може тривати від 2 до 30 днів. Розповсюдження лептоспір, ймовірно, є результатом рухливості організму. Чинники вірулентності не були достатньо описані; однак було встановлено, що патогенні лептоспіри вивільняють гемолізини, сфінгомієлінази та фосфоліпази. Додаткові чинники вірулентності включають продукцію токсинів, вироблення імунних механізмів та поверхневих білків. Добре описаний основний поверхневий ліпопротеїн LipL32, який присутній у патогенних штамів. LipL32 є мішенню імунної відповіді та бере участь у розвитку тубулоінтерстиціального нефриту у хворих з нирковою недостатністю. TLR2 (toll-подібний рецептор 2) відіграє важливу роль у визначенні лептоспірового білка та ліпополісахариду. Хвороба проявляється у 2 фазах: гостра/ початкова (або септицемічна) фаза характеризується високою температурою, нездужанням, головним болем, міалгією та болем у животі, після якої через 5 - 7 днів розвивається друга імунна фаза, пов'язана з виробництвом антитіл та екскрецією збудника з сечею. Під час імунної фази пацієнти страждають від важких проявів системного ураження, як-от ниркова недостатність, печінкова недостатність та легеневі крововиливи, які можуть мати фатальні наслідки.

Класифікація

ВООЗ: Клінічні прояви лептоспірозу людини

За даними ВООЗ, лептоспіроз класифікується таким чином:

  • Слабко виражена, грипоподібна форма захворювання
  • Синдром Вейла характеризується жовтяницею, нирковою недостатністю, крововиливами та міокардитом з аритміями

  • Менінгіт/менінгоенцефаліт
  • Легенева кровотеча з дихальною недостатністю.О

Синдроми, пов'язані з лептоспірозною інфекцією

Різні синдроми, пов'язані з лептоспірозною інфекцією, включають наступне:

  • Слабко виражена, грипоподібна форма захворювання
  • Фебрильна форма захворювання з жовтяницею, нирковою недостатністю та спленомегалією, більш відома як хвороба Вейла
  • менінгіт/менінгоенцефаліт
  • Легенева кровотеча з дихальною недостатністю.
  • Жовтяниця з легеневою кровотечею
  • Жовтяниця з гематурією
  • Асептичний менінгіт
  • Фебрильна форма захворювання з серцевими аритміями.

Кровотеча при лептоспірозі не завжди розвивається в легенях; вона може також виникати з боку шлунково-кишкового тракту або ЦНС.

Первинна профілактика

Первинна профілактика спрямована на уникнення впливу чинників високого ризику, наприклад, пірнання в прісній воді, контакт із застійною водою та контакт із тваринами. Настійно рекомендується вживати заходи з особистої гігієни та проведення захисних заходів, спрямованих на попередження чи мінімізацію контакту шляхом використання захисного спорядження або одягу.

Хіміопрофілактика із застосуванням доксицикліну була використана серед військовослужбовців, у яких не був попередньо встановлений факт контакту із інфекцією. Туристи, байкери та мандрівники- авантюристи можуть приймати доксициклін з метою профілактики, враховуючи високий ризик розвитку лептоспірозу в країнах, що розвиваються. Одна доза доксицикліну на тиждень є рекомендованою для людей з ризиком неминучого контакту з інфекцією. Імунізація тварин, як-от худоби та собак, проводиться інактивованими вакцинами. Такі країни як Китай проводять вакцинацію працівників із високим ризиком розвитку інфекції.

Вторинна профілактика

Профілактика лептоспірозу зосереджена на забезпеченні контролю за гризунами та уникненні впливу чинників високого ризику, особливо після повені. Доксициклін один раз на тиждень рекомендований для осіб, які беруть участь у діяльності з підвищеним ризиком розвитку захворювання. Вакцинація є ще одним ефективним профілактичним заходом. Домашня худоба та собаки часто імунізуються інактивованими вакцинами. Імунізація людини полівалентними вакцинами є загальноприйнятою практикою в таких країнах як Китай, де значна кількість осібхарактеризується високим ризиком професійного контакту, зокрема це стосується осіб, які працюють на рисових полях. Вакцинація людей однією антигенною вакциною є поширеною практикою у Франції.

Під час проведення дослідження за даними спостережень вдалось зробити висновок, що пероральне приймання пеніциліну може бути ефективним методом хіміопрофілактики лептоспірозу, однак для формулювання остаточних висновків необхідно забезпечити проведення подальших досліджень.

Анамнез захворювання

Анамнез захворювання #1

25-річний чоловік був доставлений до лікарні з анамнезом 3-денного загального нездужання, лихоманки в 102,2 °F (39 °C), головного болю, ретроорбітального болю, артралгії та міалгії. М'язові болі були локалізовані в ділянці литок. За 10 днів до госпіталізації він повернуся з Карибського басейну, де брав участь в триатлоні. Він заперечив факти контактів з тваринами. На момент звернення у нього відзначалися тромбоцитопенія та лейкоцитоз. Через 48 годин після госпіталізації у пацієнта розвинулась прогресивна задишка, для лікування якої необхідно було провести механічну вентиляцію легень. Рентгенографія ділянки грудної клітки продемонструвала наявність двобічних інтерстиціальних інфільтратів. Результати лабораторних досліджень виявили підвищення рівня амінотрансферази печінки, гематурію, гіпернатріємію та гіпокаліємію. Азотемії у пацієнта не відзначалось. Враховуючи факт перебування в тропічній зоні після дощового сезону, емпірично був розпочатий курс бензилпеніциліну разом з підтримувальною терапією, яка включала переливання тромбоцитів. Діагноз був підтверджений шляхом використання тесту мікроскопічної аглютинації (МАТ), який виявив титри антитіл проти Leptospira interrogans серовару Grippotyphosa у відношенні 1:100 у парних зразках через 3 дні, і у відношенні 1:1600 через 11 днів після госпіталізації.

Анамнез захворювання #2

42-річний чоловік був доставлений до відділення невідкладної медичної допомоги із скаргами на анорексію, лихоманку, нездужання, головні болі, ретроорбітальні болі та міалгію, які розвинулись протягом останніх 4 днів. Він заперечував факт нещодавніх подорожей або контактів з тваринами; чоловік займається збором фруктів на території місцевої ферми. Хворий засвідчив, що протягом попередніх 14 днів він працював після сильних опадів. Під час фізикального обстеження було виявлено макулопапулярний висип на тілі, який не провокував розвиток свербежу, а також двосторонню гіперемію кон'юнктиви та різані рани в ділянці верхніх кінцівок. У лабораторному дослідженні встановлено наявність лейкоцитозу, анемії та підвищений рівень амінотрансферази печінки. Під час госпіталізації у хворого розвинулось ускладнення у формі панкреатиту, що проявлялось нестримним блюванням та болями в животі. Рівні амілази та ліпази були значно підвищеними. Діагноз був поставлений з використанням МАТ, який підтвердив підозру на лептоспіроз.

Інші описи випадку захворювання

Асептичний менінгіт є поширеним симптомом під час імунної фази захворювання; він розвивається у приблизно 25% випадків. Симптоми завжди охоплюють головний біль, зміну психічного стану та підвищення температури. Однак у меншої кількості пацієнтів ураження нервової системи може призвести і до розвитку незвичних проявів як-от кома, менінгоенцефаліт, поперечний мієліт, геміплегія та синдром Гієна-Барре. Симптоми включають неспокій, дезорієнтацію, галюцинації, марення та психотичну поведінку. У незначної частини пацієнтів виникає ускладнення у вигляді панкреатиту, що може призвести до фатальних наслідків. Були зареєстровані випадки лептоспірозу з розвитком клінічних ознак нефротичного синдрому та з масивною протеїнурією.

У деяких пацієнтів, зокрема людей похилого віку та вагітних жінок, ризик розвитку важкої форми захворювання внаслідок інфікування лептоспірами є значно вищим. Під час вагітності плід може уражатися інфекцією в гострій/початковій фазі захворювання у матері через трансплацентарну передачу, що в результаті може спричинити загибель плоду. Якщо лептоспіроз розвивається  у перші місяці вагітності, у жінок з великою ймовірністю може виникнути спонтанний аборт. Високий ризик захворюваності та смертності плоду характерний за наявності у матері високої температури або виражених гемодинамічних розладів. У пацієнтів літнього віку може розвинутися більш агресивна форма хвороби. Хворі цієї вікової групи, у яких розвивається хвороба Вейла, характеризуються високим рівнем смертності.

У пацієнтів з імунодефіцитами можуть розвиватися серцево-судинні ускладнення по типу повної блокади серця. Дане ускладнення проявляється дуже рідко.

Було також задокументовано, що лептоспіроз може виступати в якості складової змішаної інфекції з різними малярійними патологіями. У пацієнтів із такими патологіями можуть розвиватися симптоми важкого ураження, як-от печінково-ниркова недостатність. Також був зареєстрований випадок лептоспірозу, ускладненого гангреною кишечника. Змішана інфекція Leptospirosa видів і вірусу лихоманки денге відзначалася в тропічних районах та є захворюванням, що важко діагностується, зважаючи на накладання клінічних проявів двох видів патологій.

 

 



Джерело: http://BMJ Best Practice
Категорія: Інфекційні хвороби дорослих | Додав: Iris (2018-08-20)
Переглядів: 12 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: