Вівторок, 2017-09-19, 11:33 PM
Вітаю Вас Гість | RSS
Категорії розділу
Перекладач Google
Календар
Пошук
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Друзі сайту

МЕДСЕСТРИНСТВО SHEIKO SITE

Лекції

Головна » Статті » Епідеміологія » Загальна частина

Санітарно-епідеміологічна служба в Україні

Основними закладами санітарно-епідеміологічної служби в Україні є санітарно-епідеміологічні станції. Окремо виділяють санепідемстанції медичних служб залізничного, водного транспорту, аерофлоту й ін. Крім цього, у нашій країні працюють інститути та станції, що займаються профілактикою чуми й інших особливо небезпечних інфекцій.

Санітарно-епідеміологічні станції, відповідно до обслуговуваної ними території, поділяються на обласні, міські й районні. Перед ними стоять такі основні завдання: облік інфекційної захворюваності, епідеміологічне обстеження осередків, складання звітів і аналіз інфекційної захворюваності та протиепідемічних заходів, складання комплексних планів щодо профілактики інфекційних хвороб; контроль за виявленням інфекційних хворих та їх евакуацією; організація спостереження за контактними з хворими особами і за перехворілими після виписування зі стаціонару; контроль за дотриманням у стаціонарах протиепідемічного режиму, правил прийому і виписування інфекційних хворих; організація обстеження на носійство в осередках і при влаштуванні на роботу декретованих контингентів населення. Санепідемстанція забезпечує лікувально-профілактичні заклади бактерійними препаратами, контролює їх зберігання і витрату, а також організовує роботу із санітарним активом, санітарно-освітню роботу.

Усі санепідемстанції мають подібну структуру.

Загальне керівництво санітарно-епідеміологічною службою здійснює головний державний санітарний лікар; йому підпорядковане головне санітарно-епідеміологічне управління й управління карантинних інфекцій. Очолює роботу санепідемстанції її головний лікар. До складу кожного з таких закладів входить декілька відділів, зокрема: санітарно-гігієнічний (гігієнічний), дезінфекційний, епідеміологічний, іноді – особливо небезпечних інфекцій (зі своєю лабораторією) та ін.

Санітарно-гігієнічний відділ санепідемстанції здійснює контроль за санітарним режимом комунальних, харчових і промислових підприємств.
   Дезінфекційний відділ санепідемстанції (при відсутності дезстанції) здійснює дезінфекцію осередків, а при ізоляції хворих вдома – керівництво і контроль за поточною дезінфекцією. У невеликих містах і районах дезінфекційні заходи здійснюють дезвідділи санепідемстанцій, а у великих містах – дезінфекційні станції.

   Епідеміологічний відділ санепідемстанції організовує роботу з профілактики інфекційних хвороб та боротьбу з ними, він співпрацює із санітарним і дезінфекційним відділами, лабораторією, ветеринарною службою й іншими закладами охорони здоров’я.
До складу санітарно-гігієнічного й епідеміологічного відділів обласних і міських санепідемстанцій входить декілька відділень, кожне з яких має свої напрямки роботи.
   У санепідемстанції, крім лікарів, працюють спеціалісти із середньою медичною освітою: помічники епідеміолога, помічники санітарного лікаря, лаборанти, інструктори-дезінфектори.

   До професійних завдань помічника лікаря-епідеміолога належать такі:

-здійснювати обстеження епідемічного осередку, визначати його межі, коло людей, що підлягають епіднагляду, робити висновок про джерело, шляхи і фактори передачі збудника;

 - за узгодженням з лікарем приймати рішення про об’єм протиепідемічних заходів, оформляти протоколи про санітарні порушення, з’ясовувати причини спалахів інфекційних хвороб;

- здійснювати поточний нагляд за епідеміологічно важливими об’єктами, оформляти протоколи про порушення протиепідемічного режиму;

- здійснювати забір і доставку в лабораторію проб води, ґрунту, харчових продуктів, матеріалу від осіб, які, ймовірно, можуть бути джерелом збудника, контролювати фаго- і хіміопрофілактику контактних в осередках;

- допомагати лікарю-епідеміологу в підготовці інформації про інфекційну захворюваність, а також у підготовці проектів рішень оперативних та епідеміологічних нарад санітарно-епідеміологічної та інших служб;

- брати участь в епідеміологічному аналізі інфекційної захворюваності, вести відповідну документацію та складати комплексні плани санітарних оздоровчих заходів;

- здійснювати контроль за збереженням бактерійних препаратів і витратою їх у лікувально-профілактичних закладах;

- працювати із санітарним активом і брати участь у санітарно-освітній роботі.

За кожним помічником епідеміолога закріплюється певна територіальна ділянка з дитячими дошкільними закладами, школами й ін. Характеристику цих закладів вносять у "паспорт ділянки”. У ньому наводиться перелік вулиць, об’єктів, чисельність населення й окремо – дітей. Помічник епідеміолога веде щоденник обліку роботи. Обов’язки помічника паразитолога подібні до таких помічника епідеміолога, але стосуються паразитарних хвороб.


 



Джерело: http://Андрейчин М.А., Копча В.С."Епідеміологія" Укрмедкнига Тернопіль
Категорія: Загальна частина | Додав: Iris (2011-11-04)
Переглядів: 3740 | Теги: санітарно-епідеміологічні станції, санітарно-епідеміологічної служба | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: