Вівторок, 2017-11-21, 12:44 PM
Вітаю Вас Гість | RSS
Перекладач Google
Календар
Пошук
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Друзі сайту

МЕДСЕСТРИНСТВО SHEIKO SITE

Лекції

Головна » Статті » Медсестринство в інфектології » Спеціальна частина

ЧЕРЕВНИЙ ТИФ/ І

Черевний тиф - гостра кишкова інфекційна хвороба, що спричинюється черевнотифозною па­личкою. Характеризується переважним ураженням лімфатич­них утворів тонкої кишки і бактеріемією, супроводжується ви­раженою інтоксикацією, гарячкою, збільшенням печінки і се­лезінки, розеольозною висипкою.

Етіологія. Збудник - грамнегативна рухома паличка. Має соматичний (О), джгутиковий (Н) і поверх­невий (Vі) антигени. При руйнуванні мікроба вивільнюється ендо­токсин. Черевнотифозні палички добре ростуть на штучних жи­вильних середовищах, що містять жовч, досить стійкі в довкіллі, проте швидко гинуть при нагріванні, під дією дезінфекційних за­собів. На харчових продуктах здатні розмножуватись.

Епідеміологія. Джерелом збудника є лише людина: хво­рий або здоровий бактеріоносій, які виділяють збудника з калом і сечею, рідше - зі слиною. У матерів, які годують грудьми, збуд­ника можна виявити в молоці. Особливо небезпечні в епідеміоло­гічному відношенні хронічні носії черевнотифозної палички, оскіль­ки вони не мають проявів хвороби і рідко виявляються.

Передача збудника відбувається за допомогою фекально-орального механізму - водним, харчовим і контактним (через забруднені руки) шляхами. У розповсюдженні черевнотифозних паличок певну роль відіграють мухи.

Сприйнятливість до інфекції висока, частіше хворіють люди віком від 15 до 30 років. Найвища захворюваність у літньо-осінні місяці. Поряд зі спорадичними випадками трапляються групові захворювання, особливо в регіонах з жарким кліматом і незадовіль­ним водопостачанням.

Патогенез. Зараження відбувається через рот. Потрапив­ши в травний канал, сальмонели черевного тифу проникають у лімфатичні утвори тонкої кишки та мезентеріальні лімфовузли, де розмножуються і викликають запалення. Далі вони потрапля­ють у кров,  розвивається бактеріемія, що зумовлює появу клінічних симптомів. Загибель частини бактерій супроводжується вивільненням ендотоксину, який спричинює інтоксикацію, судинні та трофічні порушення в слизовій оболонці й лімфатичних утво­рах тонкої кишки. З плином крові мікроби заносяться в печінку, селезінку, нирки, кістковий мозок, де розвиваються вогнищеві ура­ження. Одночасно відбувається часткове звільнення організму від збудника зі сечею, калом, слиною, потом. Потрапивши знову в тонку кишку, частина бактерій проникає в сенсибілізовані рані­ше лімфатичні утвори, спричинюючи алергічне запалення з не­крозом і виразкуванням. Утворення глибоких виразок на сли­зовій оболонці тонкої кишки може призвести до кровотечі та прорив у стінки. Завдяки формуванню імунітету (появі антитіл), організм поступово звільняється від збудника, зникають прояви хвороби. При недостатній імунній відповіді виникають рецидиви, формується хронічне бактеріоносійство.

Клінічні прояви. Інкубаційний період триває від 5 до 25 діб. Хвороба починається з наростаючого болю голови, безсоння, втрати апетиту. Температура тіла східцеподібно підвищується протягом першого тижня хвороби, далі утримується приблизно на одному рівні (39-40 °С) 10-14 діб, а пізніше поступо­во знижується до норми. Гарячка може бути різних типів. При тяжкому перебігу частіше реєструють трапецієподібну темпера­турну криву, при середньотяжкому – хвилеподібну, у багатьох хворих при лікуванні антибіотиками - трикутникоподібну, в осіб, які перехворіли на черевний тиф раніше, - переміжну. У старих і виснажених людей може спостерігатись тривалий субфебрилітет. При неефективно­му лікуванні гарячковий період затягується понад місяць.

Випорожнення спочатку 2-4 рази на добу, рідкі, нагадують гороховий суп, у подальшому розвиваються запор і метеоризм.

При огляді привертає увагу загальмованість, байдужість хво­рого до оточення. Обличчя і слизові оболонки бліді. Шкіра суха, гаряча. Характерні відносна брадикардія (частота пульсу відстає від рівня температури тіла), знижений артеріальний тиск. Тони серця ослаблені. У легенях вислуховуються бронхіальне дихан­ня, сухі розсіяні хрипи. Язик сухий із сіро-коричневим нальотом, краї і кінчик червоні, з відбитками зубів (черевнотифозний). Живіт здутий, часто відзначається укорочення перкуторного звуку в правій здухвинній ділянці, зумовлене мезаденітом (симптом Падалки). З 8-10-го дня пальпується помірно збільшена селезінка. Часто побільшена й печінка. Зміни в загальному аналізі крові: лейкопенія, ан- чи гіпоеозинофілія, відносний лімфоцитоз, помірне збільшення ШОЕ.

На 7-10-у добу в половини хворих з'являється дрібна блідо-рожева висипка (розеоли), яка розташована переважно на жи­воті і бокових поверхнях тулуба, нерясна - 5-15 елементів, часом підсипає, може утримуватись довше гарячки.

У хворих з тяжким перебігом тифу на 2-му тижні значно посилюються симптоми інтоксикації, що супроводжується потьма­ренням свідомості, інколи хворі марять ("тихе марення") - роз­вивається тифоїдний стан.

Період видужання характеризується нормалізацією темпера­тури тіла та поступовим зникненням інших ознак черевного тифу. У багатьох осіб тривалий час зберігається астенія (загальна слабість, швидка втома, дратівливість). Іноді захворювання повертається.

В останні десятиріччя частіше спостерігається гострий по­чаток хвороби з швидким підвищенням температури тіла, озноба­ми та рясними потами, короткий гарячковий період, симптоми інтоксикації виражені слабо. Дуже рідко реєструються замаско­вані форми, коли переважають прояви ураження того чи іншого органу. Хвороба може перебігати на кшталт пневмонії, менінгіту, гострого апендициту тощо.

Ускладнення. При передчасній відміні антибіотиків, пору­шенні дієти, фізичних та емоційних навантаженнях захворюван­ня може відновитись. Передвісниками можливого рецидиву є три­вала субфебрильна гарячка, повторна поява розеольозної висип­ки, тахікардія, побільшення селезінки, анеозинофілія. Рецидив черевного тифу інколи розвивається через 1-2 міс. після нормалі­зації температури тіла.

У гострий період хвороби особливої уваги заслуговують такі грізні ускладнення, як перфорація тонкої кишки і кишкова кро­вотеча. Слід зазначити, що вони можуть розвинутися не лише в разі тяжкого і середньотяжкого перебігу хвороби, але й легкого і стертого.

Перфорація черевнотифозних виразок спостерігається у 0,5-3 % хворих, переважно на 3-му тижні хвороби. Виникненню пер­форації сприяють порушення дієти чи ліжкового режиму, різкі рухи, кашель, метеоризм, груба пальпація живота. Виражена інток­сикація, тяжке виснаження хворого, знижена реактивність організ­му частіше маскують симптоми перфорації. Різкий раптовий біль відсутній, тому поява навіть незначного болю в животі у хворого повинна насторожити медсестру, необхідно негайно викликати лікаря. Об'єктивні симптоми перфорації також можуть бути мало виражені. Іноді єдиною ознакою перфорації є обмежене напру­ження м'язів у правій здухвинній ділянці. Важливим свідченням перфорації є позитивний симптом Блюмберга. Обличчя хворого стає блідим, шкіра вкривається холодним потом, пульс і дихання часті. Через декілька годин інтоксикація і гарячка посилюються, розвивається клінічна картина розлитого перитоніту (метеоризм, гикавка, блювання, лейкоцитоз).

Кишкова кровотеча виникає в 1-8 % хворих, частіше на 2-3-му тижні хвороби. Вона може бути нерясною або масивною, од­норазовою чи повторною. Прямою ознакою кровотечі є поява крові в калі, частіше зміненої, оскільки евакуація вмісту кишок сповільнена. Масивна кишкова кровотеча може провокувати акт дефекації, і тоді в судні буде багато незміненої крові. В інших  випадках поява цієї прямої ознаки кровотечі запізнюється (у зв'язку із запором). Кишкова кровотеча супроводжується знач­ним зниженням температури тіла і почастішанням пульсу; при графічному зображенні цих показників на температурному лист­ку утворюється так званий "чортів хрест". Свідомість хворих у цей час прояснюється, самопочуття покращується. Але через декілька годин знову посилюється інтоксикація, підвищуєть­ся температура тіла і з'являються характерні ознаки внутріш­ньої кровотечі: виражена слабість, блідість шкіри, холодний піт, тахікардія, гіпотонія, загострюються риси обличчя. У загальному аналізі крові - анемія. У тяжких випадках розвивається колапс, смерть може настати ще до появи крові у випорожненнях.

Грізним ускладненням є інфекційно-токсичний шок, який характеризується різким падінням артеріального тиску й темпе­ратури тіла, пульс стає частим і ниткоподібним.



Джерело: http:///М.А.Андрейчин О.Л.Івахів "Медсестринство при інфекційних хворобах" Укрмедкнига Тернопіль
Категорія: Спеціальна частина | Додав: Iris (2012-01-11)
Переглядів: 1594 | Теги: жовчний бульон, тифоїдний стан, бактеріємія, тифозний язик, гарячка, розеольозна висипка, симптом Падалки, Черевний тиф, бактеріоносійство | Рейтинг: 3.5/2
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: