Вівторок, 2017-11-21, 12:45 PM
Вітаю Вас Гість | RSS
Перекладач Google
Календар
Пошук
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Друзі сайту

МЕДСЕСТРИНСТВО SHEIKO SITE

Лекції

Головна » Статті » Медсестринство в інфектології » Спеціальна частина

ЧЕРЕВНИЙ ТИФ/ ІІ

Лабораторна діагностика. Діагноз підтверджують таки­ми методами:

♦ бактеріологічним. Для більшої ймовірності виділення коп­ро- та уринокультури матеріал забирають кілька разів підряд з інтервалом 2-3 дні;

Правила забору матеріалу

Для дослідження беруть кров хворого, кал, сечу, жовч. Гемокультуру збудника можна виділити з першого дня хворо­би протягом усього гарячкового періоду. Кров з вени вносять у флакон з жовчним бульйоном чи середовищем Раппопорта у співвідношенні 1:10. На 1-му тижні хвороби беруть 10 мл крові, на 2-му - 15 мл, на 3-му і пізніше - 20 мл. З 10-12-го дня хвороби можна виділити копро- та уринокультуру. На 11-й день нормальної температури роблять дуоденальне зондуван­ня, щоб отримати жовч для виділення білікультури. Кал, сечу чи жовч збирають у стерильні баночки і відправляють у бак­теріологічну лабораторію, де матеріал засівають на тверде жи­вильне середовище Плоскірева.

♦ серологічним (після 7-8-го дня хвороби). Для дослідження беруть 2-3 мл крові з ліктьової вени. З 5-7-го дня часто позитив­на реакція непрямої гемаглютинації (РНГА) з О-, Н- і Vі-антигена-ми черевнотифозних сальмонел. Діагностичний титр з О- та Н-антигенами 1:200, Vі-антигеном - 1:40. Менше діагностичне зна­чення має реакція аглютинації Відаля, бо вона мало специфічна. Серологічні дослідження повторюють у динаміці захворювання, щоб виявити зростання титру антитіл. Для пошуку антигенів збудника у крові використовують також імунофлуоресцентний та імуноферментний методи.

Догляд і лікування хворих. Хворого з підозрою на че­ревний тиф обов'язково госпіталізують в інфекційний стаціо­нар. У разі підтвердження діагнозу він повинен суворо дотри­муватись ліжкового режиму незалежно від тяжкості захворю­вання. У період видужання поступово збільшують фізичну активність. На 7-8-й день після нормалізації температури тіла дозволяється сидіти в ліжку, на 10-11-й - опускати ноги на підлогу, а далі - вставати біля ліжка, потрохи ходити по палаті, з кожним днем поступово збільшуючи навантаження. Спочат­ку в одужуючого може виникати запаморочення, тому його не­обхідно підтримувати.

Призначається дієта № 2 чи 4. їжа повинна бути механічно та хімічно щадною, у гарячковому періоді - перетертою, напіврідкою, багатою вітамінами, білками, легко засвоюватись. Доцільно вжи­вати нежирний кефір, йогурт, ряжанку, сир, вершкове і рослинне масло, супи овочеві, з рису, вівсянки з м'ясними фрикаделями, парові котлети з нежирної курки чи телятини, картопляне пюре, напіврідкі каші, свіжу відварну рибу, мелене м'ясо, білі сухарі або напівчерствий білий хліб, фруктово-ягідні киселі, натуральні ягідні та фруктові соки, неміцний чай. Годувати хворих треба 5-6 разів протягом дня, малими порціями. Забороняються продукти, які посилюють перистальтику кишок і бродіння в них.

При кишковій кровотечі або загрозі перфорації кишки хво­рий повинен лежати на спині, не рухаючись у ліжку. Протягом 12 год він перебуває на голоді, лише дозволяється пити холодний чай чи смоктати кусочки льоду. У наступну добу можна випити трохи соку або з'їсти фруктового желе. Поступово, за 3-4 дні, дієту розширюють до тієї, що дозволена при черевному тифі.

З 10-12-ї доби нормальної температури харчовий раціон по­ступово розширюють. Перед виписуванням хворий споживає їжу із загальної дієти, однак виключаються страви, що мають значний фізичний чи хімічний подразнюючий вплив.

Хворому необхідно забезпечити повний спокій, належні гігієнічні умови, оберігати його від будь-яких подразників, хвилю­вання. Для попередження виникнення пролежнів і застою в ле­генях, особливо в осіб похилого віку, хворого потрібно положити на протипролежневий матрац, протягом дня періодично поверта­ти його в ліжку. Важливе значення має догляд за шкірою - її регулярно протирають водою з оцтом. Велику увагу необхідно приділяти догляду за порожниною рота: регулярно полоскати її та чистити зуби, після очищення язика і губ м'якою серветкою змащувати їх гліцерином для запобігання утворенню тріщин. Доцільно періодично давати смоктати шматочки лимону чи інших цитрусових. Це сприяє виділенню слини, що протидіє приєднан­ню вторинної інфекції. Необхідно слідкувати за регулярністю випорожнення, при запорах робити очисну клізму. Виділення хворих (кал, сечу, блювотиння), посуд, білизну знезаражують.

Обов'язковим є призначення антибіотиків. Перевагу відда­ють левоміцетину, рифампіцину або ампіциліну, можна застосову­вати препарати нітрофуранового ряду, бісептол. Патогенетична терапія проводиться залежно від тяжкості перебігу хвороби і наявності ускладнень. Для дезінтоксикації внутрішньовенно вво­дять фізіологічний розчин глюкози, натрію хлориду, реополіглюкін тощо. Показані полівітаміни. При перфорації кишки необхідна негайна хірургічна операція; при кишковій кровотечі - кровозу-пинні засоби.

Реконвалесцентів виписують зі стаціонару на 21-й день нор­мальної температури, за умови клінічного видужання і двох нега­тивних результатів бактеріологічного дослідження калу і сечі, що взяті на 5-й і 10-й дні з часу нормалізації температури.

Профілактичні заходи. На кожний випадок хвороби або виявленого бактеріоносійства подають термінове повідомлення в місцеву санепідемстанцію. Особи, які перехворіли на черевний тиф, підлягають спостереженню в КІЗі протягом 3 міс. і 2 роки перебу­вають на обліку в санепідемстанції. Впродовж першого місяця реконвалесценції термометрію проводять 1 раз на тиждень, пізніше -1 раз на 2 тиж. У випадку підвищення температури тіла чи по­гіршення загального стану проводять клінічне і лабораторне об­стеження (загальний аналіз крові, посіви на гемо-, копро- та урино-культуру). Щомісячно проводять бактеріологічне дослідження калу і сечі, а в кінці терміну спостереження - жовчі.

Диспансеризацію працівників харчових підприємств і при­рівняних до них осіб здійснюють згідно з нормативними доку­ментами Міністерства охорони здоров'я.

Обстеженню на черевний тиф і паратифи А та В підлягають усі хворі з гарячкою незалежно від діагнозу, що триває 5 днів і більше. Таким пацієнтам проводять одноразове дослідження на гемокультуру, а при збереженні гарячки понад 10 днів ставлять РНГА або РА Відаля в динаміці. З метою активного виявлення бактеріоносіїв обстежують усіх, хто влаштовується на роботу на харчові і прирівнювані до них підприємства, а також контактних осіб з епідемічного осередку. Обстеженню підлягають також особи з вперше виявленим хронічним захворюванням жовчо- і сечо­вивідних шляхів.

В епідемічному осередку черевного тифу протягом 21 дня здійснюють медичне спостереження за особами, що спілкувалися з хворим: проводять щодйнну термометрію, одноразове бактеріологічне дослідження калу й сечі, ставлять реакцію Vі-гемаглютинації з сироваткою крові, а при наявності в анамнезі черевного тифу або паратифів, хронічних захворювань сечових і жовчних шляхів, довготривалої гарячки здійснюють дворазове бактеріологічне дослідження калу і сечі та одноразове - дуоденального вмісту. Підвищення темпе­ратури в контактних осіб або поява інших симптомів, властивих для черевного тифу, є підставою для негайної госпіталізації та обстеження в умовах стаціонару. В епідемічному осередку про­водять заключну дезінфекцію.

З метою попередження виникнення хвороби у контактних осіб застосовують триразово черевнотифозний бактеріофаг по 3 таблетки з триденним інтервалом.

Специфічну профілактику проводять за епідемічними пока­заннями хімічною сорбованою черевнотифозною моновакциною.

Важливе значення в профілактиці мають санітарно-гігієнічні заходи, спрямовані на покращення забезпечення населення доб­роякісною питною водою, очищення населених пунктів, знешкод­ження стічних вод, контроль за об'єктами громадського харчу­вання і торгівлею харчовими продуктами, знищенням мух і тар­ганів, а також санітарно-освітня робота серед населення.



Джерело: http:///М.А.Андрейчин О.Л.Івахів "Медсестринство при інфекційних хворобах" Укрмедкнига Тернопіль
Категорія: Спеціальна частина | Додав: Iris (2012-01-11)
Переглядів: 2057 | Теги: реакція аглютинації Відаля, копрокультура, білікультура, урінокультура, ІТШ, Гемокультура, кишкова кровотеча, перфорація виразок | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: