Понеділок, 2018-04-23, 2:25 AM
Вітаю Вас Гість | RSS
Перекладач Google
Календар
Пошук
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Друзі сайту

МЕДСЕСТРИНСТВО SHEIKO SITE

Лекції

Головна » Статті » Медсестринство в інфектології » Загальна частина

Методи діагностики інфекційних хвороб/ ІІ

Сучасні методи специфічної діагностики дозволяють встановити етіологію інфекційної хвороби на підставі виявлення збудника чи імунологічних або алергічних зрушень, які виникли в організмі внаслідок його дії.

До специфічних методів діагностики належать такі:

-мікроскопічний;

-мікробіологічний;

-біологічний;

-імунологічний (серологічний);

-алергологічний;

-молекулярно-біологічний.

Перед виконанням будь-якої маніпуляції, у тому числі й забором матеріалу для дослідження, медична сестра повинна привітатись із хворим, назвати себе, пояснити необхідність її проведення.

 

Застереження! В умовах стрімкого розповсюдження ВІЛ-інфекції серед населення кожен, хто звертається за медичною допомогою, повинен розглядатись як потенційний носій вірусу імунодефіциту людини. Тому медичний персонал при заборі матеріалу для дослідження зобов'язаний працювати, дотримуючись заходів профілактики інфікування. Зокрема:

-кожне робоче місце забезпечується інструктивно-методичними документами, засобами попередження передачі вірусу (див. розділ ВІЛ-інфекція/СНІД);

-при маніпуляціях, які супроводжуються порушенням цілісності шкіри і слизових оболонок, лабораторних дослідженнях слід користуватись засобами індивідуального захисту -хірургічними халатами, гумовими рукавичками, масками, а в разі потреби - захисним екраном, непромокальними фартухами, нарукавниками, окулярами;

-не можна використовувати для взяття крові та інших біологічних рідин скляні предмети з відбитими краями;

-будь-які ємкості з кров'ю, іншими біологічними рідинами, біоматеріалами (тканинами, шматочками органів) відразу на місці взяття необхідно щільно закривати гумовими або пластмасовими корками.

Мікроскопічний метод дає змогу виявити збудника безпосередньо в матеріалі від хворого, користуючись світловим мікроскопом. На підставі аналізу морфологічних особливостей мікроба часом можна досить точно визначити його вид. Матеріалом для дослідження можуть бути кров, кістковий мозок, мазки чи  змиви зі слизових оболонок порожнини рота і носа, сеча, виділення з уретри, випорожнення, спинномозкова рідина, слина, харкотиння, гній з карбункулів чи фурункулів тощо.

У бактеріологічну лабораторію матеріал подають разом з письмовим направленням. У ньому вказують прізвище, ім'я, по батькові пацієнта, ймовірний діагноз, дату захворювання, назву матеріалу, дату і час забору матеріалу, дату і час відправлення його в лабораторію. Цю інформацію завіряє підписом медичний працівник, який проводив забір матеріалу.

Для мікроскопії крові готують мазок чи товсту краплю. Беруть обов'язково периферичну кров з дотриманням правил асептики - з 4-го пальця лівої (у лівшів - правої) кисті або з мочки вуха. Першу краплю крові, що виступила, витирають сухою ватою, далі палець повертають місцем проколу вниз і до другої краплі, що з'явилася, доторкаються предметним склом (не можна торкатися самого пальця). Крапля крові повинна мати не більше 2-2,5 мм у діаметрі, оскільки надлишок крові перешкоджає отриманню якісного мазка. Мазок роблять предметним скельцем зі шліфованим краєм. Воно повинно бути дещо вужчим від того скла, на якому готується мазок. Шліфоване скельце ставлять перед краплею крові під кутом 45 °, обережно просувають до стикання з нею, і, коли кров рівномірно розійдеться між обома скельцями, швидким рухом вперед роблять мазок. Товщина мазка має бути такою, щоб крізь нього можна було читати газетний шрифт. Правильно виконаний мазок не доходить до кінця предметного скла і має "мітлу", в якій зосереджена більшість лейкоцитів.

Для приготування товстої краплі на предметне скло наносять краплю крові діаметром близько 5 мм . Її розмазують голкою чи кутом іншого предметного скла так, щоб утворився диск діаметром 10-15 мм. Звичайно на одне, скельце наносять 2-3 краплі, на його зворотній стороні спеціальним олівцем (склограф) вказують прізвище хворого. Практикується також нане­сення краплі на скельце з підсохлим мазком крові того ж хворого. Не варто робити краплю занадто товстою, бо після висихання вона може потріскатись і відстати від скла. Наносити товсту краплю зручніше на вологий мазок крові, бо тоді вона краще утримується, ніж безпосередньо на скельці.

Зі слизових оболонок порожнини рота і носа матеріал забирають стерильним сухим чи вологим (змоченим фізіологічним розчином натрію хлориду) ватним тампоном, краще з найбільш уражених ділянок.

Застереження! Перед забором матеріалу пацієнту щонайменше 2 год не можна їсти, пити чи полоскати рот.

Шпателем, який тримають у лівій руці, притискають корінь язика вниз і вперед, а правою рукою обережно вводять у порожнину рота тампон і беруть мазок на межі ураженої ділянки, де патогенних мікробів, як правило, найбільше.

Застереження! Не можна торкатись тампоном слизових оболонок рота, язика, зубів, щоб уникнути контакту зі слиною. Лізоцим слини згубно діє на мікробів, тому ймовірність висіву зменшується.

Після взяття матеріалу тампоном роблять відбиток на сухому чистому знежиреному скельці. Межі відбитку обводять склографом.

Сечу збирають катетером у стерильний посуд. Дослідженню підлягає осад сечі, який утворився після її відстоювання протягом 2-3 год чи центрифугування.

Виділення з уретри забирають вранці, до сечовипускання. Перед цим зовнішні статеві органи обмивають мильним розчином і полощуть фізіологічним розчином натрію хлориду чи кип'яченою водою. У чоловіків виділення забирають видавлюванням, у жінок - за допомогою катетера. Матеріал наносять на предметне скло і роблять рівномірний тонкий мазок.

Спинномозкову рідину беруть під час люмбальної пункції в стерильну пробірку. її відстоюють чи центрифугують, а далі досліджують осад.

Приготовлені препарати вивчають нативними та фарбованими. У першому випадку мікроби залишаються непошкодженими. Препарат готують у вигляді висячої чи "роздавленої" краплі, коли матеріал розміщується між покривним і предметним скельцями. Мікроскопію таких препаратів проводять в темному полі зору або за допомогою фазового контрасту, що дає змогу виявити рухомість збудника, а також вивчити структуру крупних форм (найпростіші, гриби).

Щоб приготувати фарбований мазок, його спочатку висушують, потім фіксують і фарбують. Для цього застосовують різні барвники. Здебільшого користуються фуксином, метиленовою синькою чи використовують складніші методики - за Грамом, Нейссером, Цілем-Нільсеном тощо.

Мікроскопічний метод дає змогу діагностувати малярію, лейшманіоз, лямбліоз, гельмінтози та інші інфекційні захворювання.

У клінічній практиці застосовується також метод електронної мікроскопії, яким діагностують ротавірусну, цитомегаловірусну інфекцію та інші хвороби.




Джерело: http:///М.А.Андрейчин О.Л.Івахів "Медсестринство при інфекційних хворобах" Укрмедкнига Тернопіль
Категорія: Загальна частина | Додав: Iris (2012-01-11)
Переглядів: 2623 | Коментарі: 1 | Теги: мазок крові, Мікроскопія, товста крапля крові | Рейтинг: 4.0/2
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: