Понеділок, 2018-04-23, 2:27 AM
Вітаю Вас Гість | RSS
Перекладач Google
Календар
Пошук
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Друзі сайту

МЕДСЕСТРИНСТВО SHEIKO SITE

Лекції

Головна » Статті » Медсестринство в інфектології » Загальна частина

Методи діагностики інфекційних хвороб/ ІІІ

Мікробіологічне (бактеріологічне чи вірусологічне) дослідження є найбільш випробуваним і достовірним методом діагностики інфекційних хвороб. Залежно від клінічних проявів хвороби, досліджують випорожнення хворого, блювотиння, промивні води шлунка, жовч, сечу, кров, спинномозкову рідину, виділення з ран, мазки зі слизових оболонок, а також матеріал, отриманий під час операції чи секції (шматочки печінки, селезінки, кишки, мезентеріального лімфовузла, червоподібного відростка, вміст кишок), залишки продуктів харчування, що були ймовірними факторами передачі збудника. Бактеріологічне дослідження проводять також для контролю ефективності лікування хворого, виявлення реконвалесцентного бактеріоносійства, джерела збудника хвороби в епідемічному осередку, обстеження осіб, які належать до декретованих груп (працівники підприємств харчової промисловості, громадського харчування, дитячих дошкільних закладів тощо).

Правила забору матеріалу

-біологічний матеріал необхідно брати якомога раніше, до призначення етіотропного лікування (антибіотиками, іншими хіміотерапевтичними препаратами, специфічними імуноглобулінами тощо)

-посуд повинен бути стерильним (стерилізувати сухою парою чи ошпарюванням окропом) і чистим, не містити щонайменшої кількості дезінфекційних речовин

-при взятті матеріалу суворо дотримуватися стерильності

-забраний матеріал відразу засівати на живильні середовища. Якщо це неможливо протягом найближчих 2 год, для зберігання застосовують спеціальні консервувальні суміші, наприклад, для випорожнень - гліцерин з фізіологічним розчином натрію хлориду. До відправлення в бактеріологічну лабораторію матеріал зберігають при температурі +4 °С у холодильнику чиї на льоду в темному місці.

Випорожнення для дослідження необхідно брати відраза після дефекації. Забір проводять із пелюшки, судна, горщика, спеціального лотка чи іншого посуду, які ретельно продезінфіковано фізичним методом чи, у крайньому випадку, освітленим розчином хлорного вапна і багаторазово промито гарячою водою для повного видалення залишків цієї речовини. У пробу доцільно брати патологічні домішки (слиз, фібринові плівки). Забір матеріалу проводять стерильним дерев'яним шпателем чи скляною паличкою. Якщо немає дефекації, матеріал забирають безпосередньо з прямої кишки ватним або ватно-марлевим тампоном, закріпленим на дерев'яній паличці чи дротяній петлі. Ректальний тампон вводять у пряму кишку на глибину 8-10 см. Забирати матеріал для дослідження можна і під час ректороманоскопії. Для отримання калу акт дефекації можна введенням гумовою грушею50-100 см3 повітря.

Застереження! Для дослідження відбирають пробу калу, що не містить домішок крові та гною, бо вони згубно діють на патогенні мікроорганізми і зменшують частоту їх висіву.

Якість гліцеринового консерванта при тривалому зберіганні доцільно контролювати внесенням до його складу двоколірного індикатору (метиловий червоний). За зміною забарвлення його реєструють зсув рН суміші в неприйнятну кислу зону. Позитивні результати отримано при консервації буферним розчином фосфатних солей (рН 8,0). При цілеспрямованому обстеженні на наявність єрсиній потрібно використовувати саме фосфатний буфер, оскільки у присутності гліцерину ці бактерії швидко гинуть.

Випорожнення, що поміщають у рідину-консервант, не повинні перевищувати і/З її об'єму. У деяких випадках для перевезення випорожнень у бактеріологічну лабораторію використовують накопичувальні середовища (селенітове, магнієве, жовчний бульйон та інші). Забрана проба не повинна перевищувати 1/5 об'єму середовища.

Блювотиння і промивні води шлунка (50-100 мл) збирають у стерильні банки з додержанням вказаних вище вимог й відразу відправляють у лабораторію. Для бактеріологічного дослідження використовують перші порції вод, отриманих при про­миванні без використання дезінфекційних засобів. Блювотиння нейтралізують 10 % розчином натрію гідрокарбонату.

Жовч  (дуоденальний вміст) досліджують для виявлення бактеріоносіїв, а також з діагностичною метою при наявності відповідних клінічних показань. Беруть матеріал при дуоденальному зондуванні. В окремі стерильні пробірки збирають дуоденальний вміст, міхурову жовч і печінкову жовч (жовчних протоків). Слід звертати увагу на зовнішній вигляд отриманого матеріалу і перевіряти його рН за допомогою індикаторних папірців.

Застереження!   Кисла реакція порції жовчі, білуватий відтінок рідини, наявність пластівців, що свідчать про домішок шлункового соку, роблять матеріал непридатним для дослідження на наявність ентеробактерій.

Сеча підлягає бактеріологічному дослідженню при захворюваннях, що супроводжуються бактеріемією чи ураженням нирок і сечовивідних шляхів. Після миття з милом зовнішніх статевих органів і ополіскування стерильним ізотонічним розчином натрію хлориду чи кип'яченою водою ділянку зовнішнього отвору уретри висушують стерильним марлевим тампоном або серветкою, випускають першу порцію сечі, а середню (10-20 мл) збирають у стерильну баночку (флакон). У жінок сечу краще забирати за допомогою катетера.

Кров для бактеріологічного дослідження беруть стерильним шприцом у кількості 5-10 мл і відразу вносять у флакон із середовищем. Забір проводять при захворюваннях, що супроводжуються бактеріємією або клінічними ознаками генералізації інфекції. Чим раніше здійснюється посів, тим більша ймовірність отримати позитивний результат. Для підвищення частоти виділення гемокультури доцільно проводити повторні  посіви  крові  протягом усього періоду гарячки.

Спинномозкову рідину (ліквор) досліджують при явищах менінгіту та енцефаліту. Отримують її за допомогою люмбальної пункції, яку здійснює досвідчений лікар. Для цього хворого вкладають на бік на рівне тверде ліжко чи кушетку  Для запобігання бокового вигинання хребта під поперек кладуть специальний валик або подушку. Спину розміщують вертикально по краю кушетки, ноги згинають у колінних суглобах і підтягують до живота, а голову нагинають до грудей; при цьому спина вигинається дугою і збільшується відстань між хребцями для проколу. Медсестра утримує хворого саме в такому положенні. Пункцію лікар проводить спеціальною (біровською) голкою з мандреном, здебільшого між остистими відростками ІП-ІV поперекових хребців. Орієнтиром є умовна лінія, що проходить через задні верхні гребені здухвинних кісток. Місце, намічене для проколу, обширно знезаражують йодонатом, •потім 0,5 % спиртовим розчином хлоргексидину біглюконату. Місцеве знеболення проводять 0,5 % розчином новокаїну.

3-5 мл ліквору вносять у стерильну пробірку і відразу направляють у лабораторію. Транспортувати необхідно в термосі при температурі 37 °С або за пазухою, щоб попередити охолодження матеріалу.

Після забору ліквору для проведення аналізів у голку вставляють мандрен і її поволі витягують. Місце проколу обробляють 0.5 % розчином хлоргексидину біглюконату і накладають стерильну суху серветку, яку фіксують лейкопластиром.

Після проведення люмбальної пункції хворий повинен без подушки лежати на животі протягом 2 год, не вставати з ліжка до наступного дня. Медична сестра уважно стежить за станом хворого, тому що після люмбальної пункції можуть виникнути ускладнення (колапс, кровотеча, біль голови).

Вирощувати та ідентифікувати віруси значно важче, ніж бактерії. Насамперед це пов'язано з тим, що віруси розмножуються лише всередині живих клітин. Тому такі дослідження проводять у спеціальних вірусологічних лабораторіях, використовуючи замість живильних середовищ культури різних клітин: курячі ембріони, клітини тканин людини чи тварин тощо.

Біологічний метод полягає у відтворенні інфекційної хвороби на тваринах. Для цього матеріалом від хворого найчастіше заражають білих мишей, гвінейських  (морських) свинок. Оскільки хвороби людини повністю дуже рідко відтворюються на експериментальних тваринах, вивчають специфічні зміни в певних органах,  що спричинені дією мікроба, вірусу чи токсину.  Застосовують цей  метод здебільшого для підтвердження діагнозу ботулізму, правця, сказу тощо.




Джерело: http:///М.А.Андрейчин О.Л.Івахів "Медсестринство при інфекційних хворобах" Укрмедкнига Тернопіль
Категорія: Загальна частина | Додав: Iris (2012-01-11)
Переглядів: 4081 | Коментарі: 1 | Теги: стерильність, біологічний метод, правила забору матеріалу, вірусологія, Бактеріологія | Рейтинг: 4.0/3
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: