Неділя, 2018-02-18, 2:22 AM
Вітаю Вас Гість | RSS
Перекладач Google
Календар
Пошук
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Друзі сайту

МЕДСЕСТРИНСТВО SHEIKO SITE

Лекції

Головна » Статті » Медсестринство в інфектології » Загальна частина

Методи діагностики інфекційних хвороб/ ІV

Імунологічний  (серологічний)  метод дослідження.

Завдяки досягненням імунології значно розширились можливості діагностики інфекційних хвороб за допомогою методів, заснованих на специфічній взаємодії антигену з антитілом. Окрім традиційних серологічних реакцій, які застосовують для встановлення класифікаційної належності мікроба і виявлення антитіл до його антигенів у сироватці крові, широко впроваджуються методи виявлення антигенів збудника в різних біологічних субстратах хворого (копрофільтрат, кров, сеча, слина). Виявлення в організмі хворих специфічних антигенів рівноцінне виділенню самого збудника. Сучасні методи індикації антигенів збудника дають можливість встановити етіологію захворювання протягом кількох годин чи навіть хвилин.

Кров для дослідження беруть з вени в об'ємі 3-5 мл у сухі стерильні пробірки. Сироватку крові після відстоювання чи цен­трифугування переносять в іншу пробірку і зберігають при температурі +4 °С. У сироватці визначають вид і рівень антитіл.

Застереження! Для запобігання руйнуванню еритроцитів (гемоліз) насмоктувати кров шприцом недоцільно. Краще ввести у вену голку з достатнім просвітом і збирати в пробірку кров, яка сама витікає під тиском.

Для виявлення антитіл до збудника в сироватці крові пацієнта як антигени застосовують діагностикуми - завис живих чи вбитих мікробів, екстракти цих мікробів, окремі фракції екстрактів чи очищені антигени. Переконливі дані можна отримати переважно при дослідженні парних сироваток, взятих у перші дні хвороби і через деякий час (7-10 днів і більше). Діагностичне значення має чотириразове і більше підвищення титру антитіл у другій пробі і наступних. В осіб зі зниженою імунологічною ре­активністю діагностичні можливості цього методу гірші.

Антигени збудника виявляють у біологічному матеріалі за допомогою імунних сироваток. Останні повинні мати високий вміст відповідних антитіл і володіти специфічністю.

Однією зі старих і випробуваних методик виявлення антитіл є реакція аглютинації (РА). В основу її покладена взаємодія антитіл, що містяться в сироватці крові хворого, зі специфічними стандартними груповими 0-, Н- і К-антигенами або живими (вбитими) культурами збудника, виділеними від хворого. РА для діагностики черевного тифу називається реакцією Відаля, для діагностики бруцельозу - реакцією Райта (на честь вчених, які їх запропонували).Із старих методів застосовують також реакцію зв'язування комплементу (РЗК). У ній використовується здатність комплексу антиген-антитіло міцно утримувати комплемент, про що свідчить цілість еритроцитів після додавання гемолітичної сироватки. При відсутності антигену або антитіла еритроцити руйнуються гемолітичною сироваткою в присутності вільного комплементу, при цьому вміст пробірки рівномірно забарвлюється в червоний колір.

Більш чутливими і специфічними є реакція непрямої (пасивної) гемаглютинації (РНГА, РПГА) та її модифікації: реакція нейтралізації антигену (РНАг) або антитіл (РНАт), реакція гальмування гемаглютинації (РГГА). За допомогою цих серологічних реакцій можна виявити як антитіла, так і антигени. РНГА ґрунтується на тому, що нативні або формалінізовані еритроцити людини здатні адсорбувати на своїй поверхні полісахаридні антигени бактерій, а оброблені таніном еритроцити -білкові антигени; після цього вони аглютинуються при взаємодії з антибактерійною сироваткою.

У реакції коаглютинації (РКОА) використовується золотистий стафілокок. На поверхні цього мікроба знаходиться білок А, який з'єднують з необхідними для діагностики антитілами. Якщо у досліджуваному матеріалі присутні відповідні антигени збудника інфекційної хвороби, то вони зчеплюються з вказаними антитілами. Настає аглютинація стафілококів, яку видно неозброєним оком.

Протягом останніх років у медицину широко впроваджено імуноферментний метод, що дозволяє визначити кількість різних бактерійних і вірусних антигенів. Його суть полягає у тому, що біологічний матеріал обробляють специфічними імуноглобулінами чи антигенами, які зв'язані з пероксидазою або іншим ферментом. Якщо в ньому присутні відповідні (гомологічні) антигени чи антитіла, то вони з'єднуються, і при цьому звільняється фермент. Індикатором є зміна кольору доданого субстрату, на який діє вивільнений фермент. Завдяки простоті виконання і дешевизні, метод є найбільш перспективним для серологічної діагностики інфекційних хвороб .

Останнім часом для виявлення збудника і специфічної сероконверсії в сироватці крові інфекційних хворих впроваджено радіоімунний метод. Вперше його застосували для ідентифікації НВs-антигену, що належить вірусу гепатиту В. Введення радіоактивної мітки в склад одного з компонентів імунної системи (антиген-антитіло) дозволяє за допомогою гамма-лічильника проводити підрахунок кількості комплексів, що утворились при взаємодії мічених 125І антигенів чи антитіл, різко підвищити чутливість аналізу.

Широко застосовують у діагностиці інфекційних хвороб методи експрес-діагностики, які дозволяють швидко виявити збудника в крові, копрофільтратах, блювотинні та іншому матеріалі від хворих або з об'єктів довкілля. Одним з найкращих є метод флуоресціюючих антитіл (МФА) чи люмінесцентно-серологічний з використанням люмінесцентних барвників або флуоро-хромів (родамін, флуоросцеїн та інші), ковалентно з'єднаних з молекулами глобулінів. Ґрунтується метод на специфічній взаємодії флуоресціюючих антитіл і гомологічного антигену. Утворений комплекс "антиген-антитіло" легко виявляють за характерним світінням У синьо-фіолетових променях люмінесцентного мікроскопа.

Алергологічний метод ґрунтується на виявленні підвищеної чутливості (алергії, гіперсенсибілізації) при введенні в організм специфічних алергенів. Алергени застосовують у невеликій кількості. Здебільшого їх вводять внутрішньошкірно чи наносять на шкіру, рідше - на слизову оболонку ока. Для постановки внутрішньошкірної проби використовують туберкуліновий чи інсуліновий шприц. Гонкою голкою зрізом доверху вводять 0,1 мл  алергену в шкіру внутрішньої поверхні передпліччя. Вводити препарат починають після того, як зріз голки повністю ввійде в шкіру. Якщо маніпуляція виконана правильно, на місці введення алергену утворюється невеликий білуватий щільний пухирчик, що нагадує лимонну кірку. Він зникає через 10-15 хв. При захворюванні (наявності специфічної алергії) через 24-72 год на місці введення алергену виникає реакція у вигляді інфільтрації з гіперемією. Алергічні реакції стають позитивними з 8-10-го дня захворювання. Найчастіше їх застосовують для діагностики туберкульозу (реакція Манту), бруцельозу (реакція Бюрне), туляремії, токсоплазмозу, орнітозу.

Молекулярно-біологічний метод є надзвичайно чутливим і ви-сокоспецифічним. Полягає у виявленні в досліджуваному матеріалі генетичного матеріалу збудника - нуклеїнових кислот: ДНК чи РНК. Найчастіше застосовують полімеразну ланцюгову реакцію (ПЛР), яка дає змогу не лише констатувати присутність збудника в мізерній кількості (декілька клітин), але й встановити його концентрацію.



Джерело: http:///М.А.Андрейчин О.Л.Івахів "Медсестринство при інфекційних хворобах" Укрмедкнига Тернопіль
Категорія: Загальна частина | Додав: Iris (2012-01-11)
Переглядів: 7278 | Коментарі: 1 | Теги: ПЛР, серологічні реакції, антитіло, Серологія, внутрішньошкірна проба, алерген, імуноферментний метод, антиген | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: