Понеділок, 2018-04-23, 2:26 AM
Вітаю Вас Гість | RSS
Перекладач Google
Календар
Пошук
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Друзі сайту

МЕДСЕСТРИНСТВО SHEIKO SITE

Лекції

Головна » Статті » Медсестринство в інфектології » Загальна частина

ОСНОВИ ПРОФІЛАКТИКИ ІНФЕКЦІЙНИХ ХВОРОБ/ ІІ

ОСНОВИ ПРОФІЛАКТИКИ ІНФЕКЦІЙНИХ ХВОРОБ/ ІІ

Заходи, спрямовані на розрив механізму передачі збудника. Усі інфекційні хвороби можна розділити на чотири групи відповідно до механізму передачі збудника, що, у свою чергу, залежить від локалізації мікроба в організмі хворого чи носія.

При кишкових інфекціях збудники найчастіше перебувають у кишечнику, зрідка у шлунку, й з калом виводяться назовні. Потрапивши в довкілля, патогенні мікроби забруднюють ґрунт, воду, різні об'єкти. Розповсюдженню збудника сприяють мухи та антисанітарні умови. Зараження здорової людини може відбутись при занесенні збудника в рот з їжею, водою або брудними руками. До кишкових інфекцій належать холера, сальмонельоз, шигельоз, гепатити А та Е, лептоспіроз тощо.

У попередженні розповсюдження кишкових інфекцій дуже важливе значення мають санітарно-гігієнічні заходи:

-благоустрій міст і сіл;

-наявність каналізації;

-постійний контроль за водопостачанням, санітарна охорона місця забору води, її очищення та дезінфекція;

-своєчасне збирання, вивіз та знешкодження сміття, нечистот і каналізаційних вод;

-попередження забруднення ґрунту;

-знищення мух і недопущення їх до харчових продуктів;

-попередження забруднення харчових продуктів під час їх заготівлі, переробки, транспортування та реалізації;

-підвищення санітарної культури населення.

З метою знищення збудників інфекційних хвороб у довкіллі проводиться дезінфекція. Розрізняють поточну та заключну дезінфекцію. Поточну дезінфекцію проводять довкола хворого і бактеріоносія. Заключну дезінфекцію роблять одноразово в осередку, де перебував хворий, після його госпіталізації, видужання або смерті. Профілактичну дезінфекцію здійснюють систематично в місцях ймовірної присутності патогенних мікроорганізмів (громадські туалети, вокзал).

Для дезінфекції використовуються фізичні та хімічні методи. До фізичних методів належить механічне усунення збудника (миття, чищення щіткою, витрушування, фільтрація), спалювання, кип'ятіння, обробка в пароповітряній камері. Спалюванню підлягають речі, що не мають цінності. Кип'ятіння широко використовується для стерилізації медичних інструментів та посуду.

Хімічну дезінфекцію здійснюють за допомогою різних речовин, що згубно діють на збудника. До них належать:

-хлорвмісні засоби (хлорне вапно, хлорамін, гіпохлорид натрію, дезам та ін.);

-йод, бром та їх сполуки (наприклад, дибромантин, йодоформ);

-похідні фенолу (мильно-фенолова суміш,  1-хлор-бета-нафтол);

-альдегіди (формальдегід, бета-пропіолактон);

-окисники (перекис водню, дезоксон);

-луги (їдкий натр, їдке калі, поташ);

-спирти (етиловий, пропіловий);

-поверхнево-активні засоби (ОП-7, СФ-1);

-інші хімічні сполуки (хлоргексидин, метацид, гембар).

Широкого вжитку набули імпортні дезінфекційні препарати: бацилол-плюс, бацилоцид-расанд та ін.

Найчастіше вдаються до вологого методу дезінфекції з використанням дезінфекційних розчинів або аерозолів. Зануренням у дезрозчини обробляють білизну, посуд, іграшки, зрошенням - підлогу, панелі, меблі, протиранням - картини, поліровані речі. У домашніх умовах можна застосовувати мийні засоби "Саніта", "Посудомий", "Гексахлор", що поступають у продаж.

Застереження! Перш ніж вдатись до хімічної дезінфекції, треба ознайомитись з інструкцією, звернути особливу увагу на показання до застосування засобу, спосіб його вжитку та заходи безпеки.

Переносниками деяких інфекційних хвороб можуть бути гризуни, які одночасно є джерелом збудника (наприклад, щури при лептоспірозі). У таких випадках дератизацію слід розглядати як засіб, що одночасно діє на першу та другу ланки епідемічного процесу.

При інфекціях дихальних шляхів немає потреби виявляти фактор, через який передався збудник, тому що він відомий (повітря). У заражених осіб збудники перебувають на слизових оболонках носоглотки, гортані, іноді трахеї та бронхів, звідки під час кашлю, розмови, чхання з крапельками слизу виділяються в довкілля (крапельний механізм передачі). Зараження відбувається при потраплянні цих крапельок або пилу, що утворився при їх підсиханні, у дихальні шляхи сприйнятливої людини. До цієї групи інфекцій відносяться грип, дифтерія, кір, ангіна та ін.

Патогенні мікроорганізми, що потрапили в повітря, можна знищити провітрюванням приміщення та опроміненням ультрафіолетовим промінням (кварцування). У сонячні дні використовують прямі сонячні промені через відчинені вікна для дезінфекції кімнат і поверхні різних предметів, вивішують білизну на вулиці. Мікроби, які осіли на підлогу та меблі, знищують шляхом вологого протирання дезінфекційними розчинами. Для індивідуального захисту використовують марлеві маски та респіратори різних типів.

При кров'яних інфекціях збудники перебувають у кровоносній системі хворої людини чи тварини, звідки можуть потрапити в кров іншої особи за допомогою кровосисних комах (воша, комар, блоха, москіт, кліщ). Це так званий трансмісивний механізм передачі. До цієї групи належать висипний тиф, малярія, геморагічні гарячки, кліщовий енцефаліт, чума та ін. Зрозуміло, що розірвати такий механізм передачі збудника можна шляхом знищення комах-переносників, тобто засобами дезінсекції.

Основні способи боротьби з комахами поділяються на фізичні та хімічні. Фізичні способи передбачають застосування високих температур, зокрема, спалювання малоцінних речей і сміття, прасування одягу, обробку його в пароповітряних камерах, механічне усунення членистоногих за допомогою пиловловлювача чи витрушування. Хімічні способи включають застосування отруйних для комах речовин (хлорофос, карбофос, піретрум) і репелентів - речовин, що відлякують членистоногих (різні лосьйони, мазі, креми та аерозолі, наприклад, диметилфталат, "ДЕТА"), а також параформалінових камер.

При інфекціях зовнішніх покривів збудники потрапляють на шкіру та слизові оболонки завдяки прямому (безпосередньому) контакту з джерелом збудника або через різні предмети (непрямий контакт). Прикладом прямого контакту є передача скаженою твариною (вовк, лисиця, собака) вірусу сказу під час укусу, непрямого - передача коростяного кліща від зараженої коростою людини до здорової через рушник чи рукавиці. Багато хвороб з цієї групи пов'язані з пораненням шкіри чи медичними маніпуляціями. Так, правець може передатись при побутових і вуличних травмах, ходінні босоніж, якщо рана забруднюється ґрунтом, в якому є збудник вказаної хвороби. ВІЛ-інфекція і гепатити В, С, D передаються під час переливання крові, взятої від хворого донора, або ін'єкцій наркотиків, які наркомани часто вводять собі без дотримання правил антисептики (спільним шприцом). Важливо зазначити, що в одних випадках збудник осідає в місці проникнення у шкіру (бешиха) і зумовлює місцевий запальний процес, в інших - потрапляє у кров і далі осідає в різних органах (віруси гепатитів - у печінці), спричинюючи захворювання без ознак ураження зовнішніх покривів.

Розрив контактного механізму досягають підвищенням загальної санітарної культури населення, поліпшенням житлових і виробничих умов. Для попередження ранового зараження велике значення має профілактика вуличних і побутових травм. Щоб не допустити зараження під час медичних маніпуляцій, треба ретельно обстежувати донорів крові та органів на вірусоносійство, користуватись одноразовими шприцами та системами, якісно стерилізувати колючий та ріжучий інструментарій.



Джерело: http://М.А.Андрейчин О.Л.Івахів "Медсестринство при інфекційних хворобах" Укрмедкнига Тернопіль
Категорія: Загальна частина | Додав: Iris (2012-01-16)
Переглядів: 1259 | Теги: дезінфекція, механіз передачі збудника, дезінсекція, профілактика | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: